Напевно, в кожного в житті була чи є така ''подруга''...Ти захлиналася, коли мені щастило, -Завжди поперек горла я була!Я раз побачила, й мені того хватило,Як ти раділа, бо біда в мій дім прийшла.Тільки зіпнуся трішечки на ноги -Тебе аж перекошує ураз!Тобі за щастя всі мої тривоги,А скільки було болю і образ?І хто ти після цього? Боже, Боже!Ще й кажеш всім, що подруга моя...Ти легко розтоптати мене можеш,Хіба ж до тебе так відношусь я?Якби могла — в ложці води мене втопила б,Мене лякає кожен твій прихід.Я вже давно тебе, ''подружко'', розкусила, -Чим далі від таких, як ти, триматись слід!© Людмила Степанишена