Що не візьми — завжди в усьому винна,Довести правоту — геть не берись!Служити вірою і правдою повинна,Щось не влаштовує — дарма, терпи, змирись!Та скільки ж можна — я жива людина,Я ж не рабиня і не взята у полон!Думала — серця твого половина,Та то всього лиш мариво було!Спочатку — душу до останку віддавала,Робила все заради миру у сім'ї.Далі жила, взаємності чекала,А ти не знав у чому й суть її.Ти завжди добрий, ну а я — погана,Ти робиш вірно все, я — ні!Хотіла бути і єдина, і кохана,Але це все я бачила лиш в сні!Бо що не візьмеш — я в усьому винна,А ще — ледача, без ''кола й двора''...Так! В всьому цьому є й моя провина -Чого чекаю?! Вже давно піти пора!© Людмила Степанишена