Якби ти, бабцю, ще була жива,

Якби ти бачила, що робиться у світі?

! Щоразу йде біда — нова й нова,

Людські серця теплом вже не зігріті...

Напевно, заслужили те що є,

Такий в нас час, що аж волосся дибки!

Більшість усіх цікавить лиш своє,

Життя людське не варте й хліба скибки...

Бабцю, ''чума'' на землю знов прийшла,''Коронавірус''.

Ти таких і слів не знаєш...

Чи то земля усіх нас прокляла?!

От так — живеш і невідомо що чекаєш...

А телевізор — хоч бери і не вмикай,

Послухаєш новин — погано зразу стане!

Бабцю, як можеш, в Бога запитай-

Колись кінець таки цьому всьому настане?

Ти близько до душі сприймала все,

Чужа біда тобі завжди боліла...

Бабцю, скажи а нас Господь спасе?

Буде колись в житті полоска біла?

Якби ти, бабцю, ще жива була,

Якби до цього дня могла дожити...

А, може, й краще, що до Бога вже пішла,

Бо я не знаю, чи змогла б все пережити...